Паростки

Дід був дисидентом та політв’язнем. У його архіві — світлини однодумців із тюрем і радянських концтаборів. Батько став фотографом Народного Руху і знімав політичне життя вулиці, усі перші акції, які вели Радянський Союз до краху. Онук Данило — фотограф «Укрінформу» — якось вирішив відсканувати й впорядкувати сімейний архів, який тепер розповідає, як ми рухалися до вільної країни. 

Кінець 1980-х. На той момент киянин Максим Антонюк уже добре фотографував. Цим захопився завдяки мамі. Вона — Вереса Сарнацька, науковиця в Інституті фізіології рослин, постійно мала справу з фотографією, знімала рослини в лабораторіях. Удома були мамині фотоапарати. 

У студентстві Максим знімав пейзажі, птахів, подекуди портрети. Оптика дорога, справа неприбуткова. Фотографи працювали з кольоровим слайдом, із «Кодаком», де кожен слайд коштував 15 рублів, а за знімок пропонували 10. Це захоплення було собі у збиток, але — подобалося. 

Коли в Україні завирували майдани та вулиці, зрозумів: час знімати інше — й абсолютно захопився подіями навколо. Каже: звісно, у цьому зіграла роль і родинна