Нестерпна легкість пушкінізму

У кінофільмі «Матч Поінт» культового американського режисера-інтелектуала Вуді Аллена головний герой, тренер із тенісу, намагається вписатись у найвищі кола англійського суспільства. І, щоб зчитуватися як бодай трохи свій, слухає італійську оперу і читає російську класику, зокрема Достоєвського.

На цих моментах режисер акцентує увагу глядацької аудиторії — саме ці зусилля героя, унаочнення цих смаків допомагають йому в дальшій побудові кар’єри і влаштуванні комфортного особистого життя. Те, що він виявляється не лише пристосуванцем, а вбивцею, не має суттєвого значення. 

З одного боку, це ж просто кіно! Але що ще воно може засвідчити? 

Формування ідентичності культурної, якісної, вищої за просту людину, в західному світі відбувається і через вивчення, знання, розуміння, вміння підтримати розмову щодо складних героїв, складного світу російського культурного простору. А отже — через читання російської класики. 

У такий спосіб російська класика стає формотворчою частиною людини, її належності, сутності, ідентичності. 

А зважаючи на поширені тези про