Геростратове плем’я

Відомі щонайменше два способи залишитися в історії. Щоправда, лише примха змушуватиме навмисно пнутися зі шкіри заради досягнення цієї мети. Та менше з тим. Отже, перший полягає в хисті примножувати здобутки культури, позаяк у її осередку визріває потенціал удосконалення людства. Другий — кардинально протилежний, оскільки починається із зухвалої потуги досягати величі через нищення всього вартісного, щоб урешті не втриматися від посягання на Буття цілого світу. Цей останній спосіб якраз і нагадує таку собі забавку в Ніщо знічев’я.

Ілюстрацією такого невигадливого наміру є сумнозвісна оказія, що трапилася з відомим антигероєм культури — Геростратом. Якось у давнину цей мешканець малоазійського Ефесу наважився спалити тамтешній храм Артеміди, та й то, либонь, для того, щоб ім’я палія навічно закарбувалося в пам’яті наступних поколінь. 

Власне, це приклад оприявлення руйнівних, а не творчих намірів. 

Схоже, наведена ситуація є вичерпною метафорою для війни Росії проти України, хоч і набула вона вже гігантського розмаху.

Достатньо глянути на мапу, щоб одразу засумніватись у тому, що велетенські колонізовані простори Російської імперії примножувалися з доброї волі народів, які входять до неї, чи залучалися до метрополії винятково в результаті мирних узгоджень. Адже втримувати вкупі безкрайні терени була спроможна тільки тотальна сила — вочевидь, і військова,