Культурний геноцид

Од відомого українського історика Ярослава Грицака я неодноразово чув думку, що великі політичні нації Західної Європи створили політики, а великі політичні нації Східної Європи — поети. Це стосується насамперед України. 

Наша країна нарешті постала як самостійна держава лише 32 роки тому. Не одне століття більша її частина була колонією російської імперії, яка весь той час намагалася знищити українську культуру, мову і нашу історичну пам’ять. Та якщо Україна не існувала в політичному вимірі, то вона зберігалася саме як культурне явище, насамперед в українській літературі. Тому російська держава впродовж усієї історії свого існування докладала зусиль, аби руйнувати історичну пам’ять, українську мову та культуру, а надто українську літературу. 

Утім, попри імперську захланну затятість, їй це ніколи не вдавалося до кінця, тож вона повсякчас намагалася применшити значення української літератури, позбавити її впливу на народ України, а відтак — на формування української політичної нації.

Можна вважати, що історія сучасної української літературної мови починається з виходу друком твору «Енеїда» Івана Котляревського.