Микола, який хоче стати трактористом

У казці про Попелюшку мене завжди обурювало: чому чари працюють тільки до півночі? Чому магічне диво має це нестерпне часове обмеження? Чому годинникова стрілка має вирішувати, скільки триватиме щастя? Я думала про цю казку весь час, поки ми здійснювали мрію онкохворого хлопця з Черкащини.

У нас в ТСН був проєкт, який саме так і називався: «Здійсни мрію». Батьки разом з дітьми писали на сайті про найзаповітнішу мрію дитини, а продюсери шукали можливості втілити її у життя. Займалась цим ціла команда, курувала здійснення мрій ведуча Лідія Таран. 

І щоразу на проєкті траплялися неймовірні історії: з мріями про подорожі, польоти на повітряних кулях, зустрічі з улюбленими гонщиками чи співаками.

Наприклад, під час інтерв’ю красуня Саша розповідала, як мріє побачити Париж, — і вже за деякий час її вдається повезти до Ейфелевої вежі. Дівчинка борола онкологію 12 років.

Або Гліб. Він мріяв стати поліціянтом — тоді ще 4-річний хлопчик у масці, яка захищала дитину після хімії від вірусів та бактерій, та в поліційній формі, яку зшили спеціально для нього, їхав на мотоциклі перед вишикуваним строєм патрульних. І отримав особистий іменний жетон. 

Або Влад, який мріяв стати рятувальником, але мусив дихати через апарат штучної вентиляції легень. Серед іграшок мав пожежні машини та вогнегасники, щоби, бавлячись, рятувати людей і тварин. І от він приїхав із Харкова в Київ і на вокзалі його зустріла оперативно-рятувальна машина, складом якої він командував весь цей день. 

Іноді, звісно, діти просили смартфони, але для нас найцікавішими та найщемкішими були нематеріальні мрії. У топі трималися побажання познайомитися з кимось з українських зірок. 

Одного дня мені подзвонила Віка з Черкас. Вона — наша колега, журналістка, яка займ